понеділок, 31 травня 2010 р.

[Coldplay - The Scientist]

 Скільки всього ще вчити..скільки зусиль потрібно ще прикласти...

для чого це все?

ранок...
- відкрити очі
- глянути у вікно
- усміхнутись про себе
- приготувати зелений чай
- насолоджуватись крихтами слів із книги...

день...
- біганина
- брак часу
- крики..шум..колотнеча...
- хочу додому..хочу спокою..хочу розплакатись..але тільки не тут..я сильна..я собі цього не дозволю...додому..скоріше додому...

вечір...
- спокій
- нет
- улюблена музичка
- мереживо спогадів
- хочу швидше заснути..хочу наступного дня...хочу нового...хочу нового щастя

день у день...


Из убитых дней складываются вырванные годы. (с)

неділя, 30 травня 2010 р.

зупиніть планету..я вийду!

втомилась...
від цієї фальшивості... 
запас енергії вичерапний...
набридля ця гра на публіку...
хочу антракту...
забери мене із цього фільму...
це не моє..
хочу зіграти в романтичній картині..з хеппі-ендівським кінцем
хочу зіграти з тобою...в головних ролях....
хочу..хочу..хочу..


здійсни мою мрію...хоч разочок у своєму житті
набридло, що ми стоїмо на місці...
не знаю, що буде далі
але вірю, що все налогодиться..мушу вірити...

пʼятниця, 28 травня 2010 р.

"Останній дзвоник"...або "Перший день свободи" :)

Нарешті настав цей довгоочікуваний день. День, коли з приємною млістю прокидаєш з самого ранечка. День, коли звук дзвінка ще довго лунає у твоїй пам'яті. День, коли тішишся всім і всьому, що навколо)
ехх...ще б краплинку настрою мені...
чомусь не віриться ні в цю свободу...здається, що прийде товстенький розумний дядя..у величезних окулярах...і забере її в мене...

чому все так дивно?
може стала старшою?
багато запитань...

одне тішить - мета..ціль)

субота, 22 травня 2010 р.

трішки щаслива))

а-а-а-а!
нарешті..
все здано, зроблено, написано, розказано і перероблено..
хух))
а радості то скільки))
айм хеппі..оууу...айм соуу хеппі
;)

п.с. треба нет і мобілку викинути..бе-бе-бе..тоді буде простіше жити..і легше дихатиметься(

понеділок, 17 травня 2010 р.

маленька сильна дівчинка...


болить...
болить ...десь в середині...
горло стискує клубок...
гарячі сльози по краплинах скочуються по обличчю...
сьогодні вперше за довгий період виказала свою слабкість
розплакалась
ще гірше стало
не знаю,чи то чаю випити...чи то повіситись... *іронічна усмішка крізь сльози*
треба щось змінювати...треба працювати над собою..я мушу бути сильною..маленькою тендітною дівчинкою...але сильною
((

субота, 15 травня 2010 р.

___________ :)___________

 Випадковості не випадкові...)

пʼятниця, 14 травня 2010 р.

все не так погано)

все не так погано...
все не так погано...
в принципі, все не так погано)
але все ще трішки сумніваюсь
і бо-о-юсь...
хочеться вірити, що мої молитви будуть почуті..і, що нічого страшного не буде...що на цьому світ не зійшовся
я буду вірити щосили))
наповни мене...живи у мені...не покидай мене...

пʼятниця, 7 травня 2010 р.

довгоочікувані вихідні)

щаслива...просто щаслива...
тішусь навіть цією далеко не ідеальною погодою
тішусь...хі)
все має бути добре) інакше просто бути не може)
хочу скуштувати шоколад його очей)ммм...

четвер, 6 травня 2010 р.

Des Lebens undemischte Freude ward keinem Irdischen zu teil...

...що у перекладі звучить, як: “Ніхто із смертних не був цілком щасливий”...
Шиллер...
Біжу, метаюсь взад-вперед, чогось постійно чекаю, чекаю, чекаю... 
Сенс? У безсенсовності, хіба що... 
Хочу перерви. Хочу подалі від залізних лещат світу, подалі від асфальтових доріг, від шуму, від сірого і чорного. 
Ненароком натрапила на пісеньку, що цілком і повністю відображає мої хотіння: [Plumb - Hang On] 
Втомилась. Жахливо втомилась.
Де ти, спокій? 


Все чогось чекаєш, мрієш i борсаєшся, сподіваючись на щось попереду, а тоді одного дня виявляється, що то й було життя. (с)

Ще трішки... Ще зовсім трішки..) 



середа, 5 травня 2010 р.

[зубний біль у серці]

Ще один стандартний день. Навислі ненависні сірі хмари. Дощ.
Ще один день без Нього. Боляче. Тікаю. Забуваю. Забиваю. І знову повертаюсь. І знову плачу.
Хочу вільно дихати. Хочу, щоб перестав мучити спогад про дим його цигарок. Хочу вбити спогад, щоб створити реальність.
Набридли довгі потоки солодкаво-нудних днів. Бо...


...кожен прагне драми в житті. Хоча б кишенькової.(с)
Хочу вірити... 
Надія помирає останньою?
Забери мене до себе. В себе. Вилікуй мене. Позбав цього нестерпного зубного болю...у серці... 
[Pink Floyd - High Hopes]