акуратно заплітаю спогади у барвисті вишиті картини...
розгладжую...кладу у дерев'яні рамки...і, мимволі, усміхаюсь..
хоча, ні.. голосно сміюсь
ніяковію від колишніх дурниць, ідіотських ситуацій, "проблем" і т.д.
вишивка тішить око інших людей... приємно...як би не крутив))
та вишивка, яка виставлена напоказ...
таємна ж - тріпоче в моєму серці..виривається...шукає виходу, якого нема..
вірніше, шукає виходу, існування якого, я припинила... отими двадцять двома срібними замками... ключі ж без найменшого коливання проковтнула.. усі.. щоб не знайшли.. щоб не втратити.. щоб пам'ятати..
тому зараз з обличчя не сходить божевільно-умиротворена усмішка, що викликає косі погляди зі сторони...
але я згадую...згадую..розумієш?
ніби політ ластівки... ніби танці перед дзеркалом... ніби гудки аськи)
так добре)
ех..ще завтра..і кінець практики..
свобода ;)
люблю тебе любити (с) хі)*
Немає коментарів:
Дописати коментар