зла

стільки хотіла сюди написати..
і от коли вже майже все закінчила - комп узяв, і перезавантажився
все зникло..
а прослідкувати той же хід думок  - нереально ((

блін, обідно як... ;(

 п.с. настрій - спокійний.. цілком і повністю заглиблена у собі... бо..
у моєму світі я живу, а не існую...
там немає німих обличь, пустих балачок, дурного сміху, банальщини (хоча, ні, її там якраз найбільше), зайвих людей...
у моєму світі я прокидаюсь..і напівсонна читаю книги... усміхаюсь...не для себе... йду робити гіркий зелений чай, щоб не потонути в солодкості мрій...
у моєму світі є багато шоколаду, теплих в'язаних шаликів, гарячих поцілунків, холодних розрахунків та дитячої наївності, довгих роздумів, здійснених і не цілком здійснених мрій, спокою, тишини, ще раз тишини, голосу, що чутно десь із-середини... 
у моєму світі я щовечора танцюю сальсу, отримуючи при цьому нереальне задоволення...
у моєму світі...

"В моєму світі
Немає мертвих квітів –
Волошки в житі
Цвітуть, росою вмиті.
В моєму світі
Не живуть серця розбиті,
Підступні сіті
Відсутні в моєму світі." (с)